Категории каталога

Бароны [374]
Ордена Российской империи [34]
Книги [18]
Князья [34]
Рыцарство [22]
Книга. История рыцарства.
Орден Святого Георгия [10]
История, описание.
Титулы [30]

Форма входа

Поиск

Статистика

Яндекс цитирования
Рейтинг@Mail.ru

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Архивные данные

Главная » Статьи » Бароны

ДОКУМЕНТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО......
ДОКУМЕНТИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
В ЗБІРЦІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ

Подальший розвиток історичних досліджень потребує виявлення й оперативного введення до наукового обігу нових (ще невідомих) джерел передусім писемних, що відзначаються високим ступенем інформаційної акумуляції. Сучасна археографічна наука приділяє значну увагу як первинному рівню введення в обіг історичної архівної інформації (безпосередня публікація документів), так і введенню цієї інформації на вторинному рівні (видання каталогів, довідників, покажчиків, оглядів, путівників тощо) [1]. Пріоритетним напрямком у розвитку сучасної української археографії є публікація документів з історії українського козацтва. Загальнодержавна програма “Архівна та рукописна україніка“, а також комплексна програма публікації архіву Коша Нової Січі передбачають обстеження, зокрема, музейних фондів з метою виявлення і подальшої публікації рукописних документів [2].
В зібранні Дніпропетровського історичного музею ім. Д.Яворницького виявлено комплекс оригінальних документів з історії українського козацтва ХVII–ХVIII ст.
До 1980-х рр. музейна колекція пам’яток писемності не була об’єктом спеціального джерелознавчого і археографічного дослідження, хоча в літературі зустрічаємо поодинокі згадки про окремі музейні рукописи [3]. Вперше спеціальний загальний огляд, а також публікацію деяких музейних джерел з історії українського козацтва здійснив Ю.Мицик [4].
Згодом було укладено каталог актових джерел ХVII–XIX ст., що зберігаються в музеї [5].
Виявлений комплекс містить документи різних фондоутворювачів: Коша Запорозької Січі, Генеральної військової канцелярії, полкових та сотенних канцелярій, українських гетьманів, окремих репрезентантів козацької верхівки та ін.
Переважна більшість документів надійшла до музейного зібрання з особистих та приватних колекцій, від нащадків козацьких родин (Апостолів, Гладких, Магденків, Миклашевських, Руденків та інших). Оригінальні акти були подаровані істориком О.Андрієвським та архівістом С.Дроздовим. Цінна інформація з історії запорозького козацтва, передусім останніх часів існування Запорозької Січі та “постсічового” періоду, міститься в документах Азовської та Новоросійської губернських канцелярій, що були врятовані від знищення академіком Д.Яворницьким, який у 1922 – 1924 рр. очолював Катеринославський губархів.
Безумовно, першорядне значення надається документам січового архіву (в нашій публікації вони складають перший розділ). Таких документів виявлено 9, з них 7 — оригіналів, що охоплюють період 1728 – 1771 рр. Оригінальні документи (№ 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6) надійшли до музею від С.Л.Дроздова (1863 – ?) — архівіста, бібліофіла, колекціонера, який у 1920-ті рр. завідував окрархівом на Білоцерківщині. Двічі (1928 р. та 1931 р.) надсилав він до музею документи з історії Запорожжя та Гетьманщини. Це — проїжджі листи (кошовські листи) козакам на проїзд до Києва, рапорти кошових К.Малашевича, П.Іванова, П.Калнишевського стосовно різних скарг та утисків, що зазнавали запорожці, а також ордери та листи П.Калнишевського, в яких висвітлюється внутрішнє життя Запоріжжя, його зовнішні стосунки тощо.
На особливу увагу заслуговують атестати, що їх було видано з Коша представникам полкової старшини. Оригінальний атестат (за підписом П.Калнишевського) товаришеві Корсунського куреня П.Руденку (1771 р.; №1.7) був знайдений 1904 р. Д.Яворницьким в Січкарівці на Катеринославщині, в маєтку В.П.Магденка — родича Руденків. Після скасування Січі П.Руденко був бургомістром Полтави. Ще один атестат (№1.8) одержав 13 грудня 1771 р. полковий старшина В.С.Чернявський на звільнення від служби, в зв’язку з його шлюбом. До цього атестату додається “блок” документів з особистого архіву В.С.Чернявського (див. додаток №2 у даній публікації), що віддзеркалює подальшу долю певної частини запорожців, яка перейшла на службу російському урядові після скасування Січі. Писар Личківської паланки В.С.Чернявський брав участь у перепису запорозьких поселень навколо Новоселиці, а при скасуванні Січі очолював правління Личківської паланки і “старался привести всех тамошних жителей к повиновению и делал, что только служить могло к спокойному пребыванию...”
Другий розділ репрезентований універсалами гетьманів І.Самойловича (1672 р.; №2.1.) [10], І.Скоропадського (1715 р.; №2.2.), Д.Апостола (1729 р.; №2.3.) [11], що стосуються соціально-економічного життя Гетьманщини. Декілька документів (№№2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8) припадає на гетьманування К.Розумовського. Особливу увагу привертає лист К.Розумовського від 17.05.1752 р. до київського генерал-губернатора М.Леонтьєва стосовно справи гайдамаків-утікачів (№2.8). Про події в Запорозькій Січі, в зв’язку з розповсюдженням пошесті, йдеться в іншому листі К.Розумовського від 29.11.1760 р. (№2.8).
Серед універсалів гетьмана К.Розумовського, виявлених в музейній збірці, чільне місце посідає універсал 1752 р. військовому товаришеві С.Чуйкевичу на призначення його у ніжинську полкову лічильну комісію (№2.5) і “ордер” (“абшит”) 1757 р. на чин значкового товариша П.Петрашу й призначення його в полкову переяславську канцелярію (№2.7).
“Абшити”, що звільняли з чинів бунчукових та військових товаришів за віком чи станом здоров’я, видавалися Малоросійською колегією та Генеральною військовою канцелярією. У третьому розділі містяться “абшити” військовому товаришеві Золотоніської сотні Переяславського полку А.Синьооку на звільнення його від служби й надання чину військового товариша його синові, військовому канцеляристові І.Андрієвському-Синьооку (1744 р.; №3.2). “Абшити” видавалися також з полкових канцелярій. В музейних фондах зберігається “абшит”(“відвертий ордер”), виданий 1761 р. з Переяславської полкової канцелярії значковим товаришам Гельмязівської сотні Івану Євтушевському (Євтушенку) та його сину — Данилові Євтушевському (№3.3). В документі міститься інформація про службу І.Євтушевського на Васильківському форпості та в Мишуриному Розі, де він зустрічав турецького посла.
Четвертий розділ містить акти приватно-правового характеру, що віддзеркалюють економічні стосунки між землевласниками, купівлю-продаж грунтів, млинів, розподіл майна тощо. Стосунки між світськими та церковними контрагентами знайшли відображення в актах договірного характеру, як-от: ”лист уступний” (1775 р.; № 4.1) та “писання” (1719 р.; №4.2) полтавського полковника Івана Черняка Нехворощанській обителі на вічне володіння грунтами та млинами на Орелі в Царичанці. Про орільські млини та грунти йдеться і в інших документах цього блоку: ”писання” знатного військового товариша Г.Вовченка на продаж власного грунту на річці Оріль (1719 р.; №4.3), “декрет угоди між Ф.Д.Котом та Я.Михайленком на володіння орільськими грунтами (1722 р.; №4.4). Містечка Царичанки стосується також й “купча” значкового товариша Й.Левенця поручикові І.Тимковському на 4 млинових кола на Орелі в Царичанці (1766 р.; №4.5).
Полкове судочинство знайшло відображення у “виписах” з канцелярських книг. Так, ”випис” з канцелярських книг Донецького полку від 20 жовтня 1766 р. стосується справи між І.Васильківським та В.Кущинським про млинове коло на річці Оріль поблизу Царичанки (№4.6).
Дана публікація містить 31 документ і хронологічно охоплює період 1672 – 1776 рр. Публікація складається з 4-х розділів: 1) Документи з архіву Коша Війська Запорозького (9 од.); 2) документи українських гетьманів (8 од.); 3) документи Генеральної військової канцелярії (3 од.); 4) документи полкових канцелярій та приватних осіб. У додатках до публікації — лист хана Крим-Гірея до отамана Донського Війська Д.Єфремова та 4 документи з особового архіву запорозького полкового старшини Василя Чернявського.
Публікація тексту документів здійснюється нами популярним методом із збереженням фонетичних та стилістичних особливостей оригіналу. Зберігається й композиційне членування тексту документів. Тверді знаки в кінці слів не відтворюються. Застарілі кириличні літери замінюються на відповідні сучасні літери. Виносні літери та скорочення (з титлами та без них)  слів розшифровуються, виносяться у рядок і нічим не виділяються. Якщо слово не піддається прочитанню, воно позначаєтся багатокрапкою у квадратних дужках. Так само позначаються і пошкодження тексту. Знаки пунктуації проставляються згідно з правилами сучасного правопису мововидання.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1-2. Боряк Г. Національна спадщина України та державний реєстр “Археографічна україніка”: Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. — K., 1995. — C.16, 56-57.
3. Аляб’єв Б. Архів Дніпропетровського державного історичного музею // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. — 1961. — № 4. — C.46–55.
4. Методические указания к изучению курса источниковедения СССР / Сост.: Н.П.Ковальский,  Ю.А.Мыцык. — Днепропетровск, 1984. — С.21–24, 26–27, 32–35; Мицик Ю.А. Документи Державного історичного музею як джерело до вивчення історії України та Росії 17–18 ст. // Архіви України. — 1985. — №5. — С. 58–61.
5. Памятки писемності в збірці Дніпропетровського історичного музею: Каталог музейної колекції актових джерел 18–19 ст. / Упорядн.: С.В.Абросимова, А.C.Журба. — Дніпропетровськ, 1993. — 52 с.
6. Геппер Л. С.Л.Дроздов-Мишківський // Бібліографічні вісті. — 1928. — №1. — С. 137–136.
7. “Лист кошовський” від 17.08.1732 p. опублікований, див.: Методические указания...— С.26–27.
8. Рапорт П.Kaлнишевського від 02.04.1772 p. (№ 1.9) опубл., див.: Яворницкий Д.И. Вольности Запорожских казаков. — СПб.,1890. — С.317–318.
9. Цей атестат був опублік., див.: Яворницкий Д.И. Из истории нашего края // Вестник Екатеринославского земства. — 1904. — №2–3. — С.49.
10. Документ опубл. Ю.А. Мициком, див.: Методические указания... — С.21–22.
11. В музейній збірці є також дві жалувані грамоти Д.Aпостолу на гетьманство (07.09.1728 p. — ДІМ. ВР. Арх–886; 15.05.1730 p. — ДІМ. ВР. Арх–887).

ДОКУМЕНТИ

I

1.1. 1728 травня 17. Кiш. — Лист проїжджий канцелярiї Вiйська Запорозького Низового козаковi Кущiвського куреня Микитi на проїзд до Києва

Велможным их милостям панам рейментарам, губернаторам, администраторам, войтам, атаманам и всякiя должности властем и посполству и кому бы колвек о сем ведати буде надлежало, велце нашим мсце панам и ласкавым приятелям доброго от [...]

Бога позичивши здравiя и благополучiя, сим Войска нашего Запорожского Низового отквитом даемо знати листом, иж онаго оказатель Микита, товариш Войска нашего з куреня Кущовского, за ведомом своего куренного атамана и за нашим воисковым дозволенiем, пеший идет до Кiева, за которого то вашим панским милостям воизвещенiем подаючи, прiятелско о том просим и имети того желаем, абы ему, Миките, пешоходному невозбранный был пропуск, як туда простуючому, тако и воспят возвращающомуся, и яко странному ему благоприятное воздадете милостотворенiе, да и вы сподобтеся воспрiяти [...] вугощенiе, вщо и паки за им, Микитою, от милостей ваших панских того желаючи и просячи, нашу Войска Запорожского Низового залечаючи зичливость навсегда зостаем.
Вашим панским милостям всех благ доброжелатель Карп Сидоренко, судiя Войска Запорожского Низового з товариством.
З Коша 17 мая 1728 року.

ДIM, КП-41135, /Арх-12765/6.


1.2. 1732, серпня 17. Кiш. — Лист кошовський (проїжджий лист) отамана Вiйська Запорозького Низового Iвана Малашевича козаковi Дерев`янкiвського куреня Опанасу Волошину до Києва

Во все [...] области его королевского величества Полского и всей Речи Посполитой панам губернатором, поручником, ротмистром и iним на началах зостающим и посполитим людем и кому о сем ведати будет належало, сим Войска нашего Запорожского Низового кошовским листом ознаймуем.

Иж онаго вказатель Афанасий Волошин, куреня Деревянковского за ведомом нашим кошовским тамо до богоспасаемого града Киева возом едним и конем он хочит, за которого даючи знать, покорне просим, рачте убо ему на всем совершенную веру подавати и ни в чом его не затрудняйте, но яко туда едучого, так и оттол поворочающаго, [...] везде доброволно и свободно благо изволте пропускать. Велце в то упрошаем и зостаем.
Дан августа 31 дня року 1732.
Іван Малашевич, атаман кошовий Войска Запорожскаго
Низового з товариством.

ДІМ, КП-38620, /Арх-632/2.


1.3. 1743, червня 23. Кіш. — Рапорт кошового отамана Війська Запорозького Низового Костянтина Малашевича київському генерал-губернаторові М.І.Леонтьєву стосовно різних скарг на запорожців

Високородний господин високопревосходителнейший господин генерал аншефт и кавалер і Киевской губернии генерал-губернатор Михайло Іванович Леонтьев, всемилостивейший наш добродею

Вашего високопревосходителства ордери, пущенніе сего іюня от 6 числа два а третий от 11 дня, ми сего ж іюня 22 дня справно получили, з которим в едном изволите писать сторони отписки нашой, якою ми вашему високопревосходителству представляли за Кутлукай Ажея, який приездя до Коша, упоминал нам за скот же, будто нашими казаками угнато на триста семдесят четири скотини. И в том же ордере изволили обявить, что и за наши шкоди от вашего високопревосходителства трижди писано до хана и до мортози. А в другом обявляете, что наших посланних изволили отпустить в Петербурх. В третем же сторони господина подполковника Полтеева и подкомандних его, то на оніе вашего высокопревосходителства ордери ми во ответ покорно сим служим. Что изволили ваше высокопревосходителство писать за наши шкоди, и уже потому едного козака и лошадей десятков болей шестидесяти привернено. То за таковое ваше патронское благодетелство, падши до стоп ног, благодарствуем и впредь милости просим, пожалуйте пишете и за остальнiе наши шкоди за козаков, даби отданни били. И что изволили обявить об одпуске полковника нашего в Петербурхе, и за сiе вашему високопревосходителству покорно благодарствуем. Что ж в третом изволили восписать сторони подполковника Полтеева и подкомандних же, будто ми напрасно писали, що подкоманднiе люди людем приходячим кривди чинять, то напрасно и незатейно писали, але потому що люде приходячи до нас на подкомандних его людей жалуются. А тепер, як би кто мел з людей к нам жаловатись, то ми потому як изволили обявить о вашем поважном ордере, будем жалобщика к нему, господину подполковнику, отсилать для резолюцiй, о чем во обявленiе сим вашему високопревосходителству донесши при том до услуг прибиваем готови навсегда.
Вашего високопревосходителства покорний слуга
Константин Малашевич, атаман кошовий
Войска Запорожского Низового з товариством.
З Коша Iюня 23 дня
года 1743.

ДIМ, КП-38621, /Арх-633/1.


1.4. 1753, квітня 27. — Рапорт кошового отамана Війська Запорозького Низового Павла Івановича в київську губернську канцелярію стосовно справи про утиски з боку татар в урочищі Мертві Води

В киевскою губернскую канцелярию покорній рапорт

Сего априля 26 дня 1753 года з оной Киевской губернской канцеляріи ордер мною, атаманом кошовим, з товариством в Коше получен, в котором изображено: минувшого де марта 7 дня сего ж 753 года по доношенію нашему о приключенних вновь запорожским козакам девяти человекам, которие били в урочищи Мертвих Вод для ловли зверей, от двадцяти пяти человек татар обидах к хану кримскому писанно и достойней сатисфакціи требовано. А в какой силе писано с оного точная копия оригиналная в пакет при ордере с киевской губернской канцеляріи к нам, атаману кошевому, з товариством посланни, и с которих веленно оное оригиналное к нему, хану, в пакете писмо з достойними и вероятними команди нашей козаками отправить, против других такіх же на пред сего отправлений немедленно да им же секретное тамо разведание з словесним наставлением поручить и что воспоследует, о том в киевскую губернскую канцелярию репортовать. А сего априля 11 числа получено в киевской губернской канцеляріи чрез отправленного в Запорожскую Сечь для отвозу на Войско Запорожское ея императорского величества жалованной денежной казни киевского гарнизона порутчика Максима Нелюбова ответное от него, хана, писмо. А когда и через кого и каким порядком к нему, хану, оное писмо отправленно, и оное от него, хана, ответное ж писмо в Запорожской Сечи получено и что посиланними секретно розведанно, о том ни о чем от нас репорта не присланно. А по переводе вишеписанного ханского писма междупротчим ответствует, что хотя он, хан, по прошению вашему то дело розискать намерение и имел, токмо де такия Мертвия Води на вашем диалекте, что разумеется на которих местах оние лежат, он хан не известен, и из каких татар такие продерзости учиненни не знает, и требовал он, хан, даби для лутчаго разобрания самого того козака к нему, хану, прислали, ибо де оной козак в которой стороне те Води лежат и из какого татарского народа те безделники били лутче ему, хану, изяснить может. По роспросе же и по изследованіи оного дела, ежели заподленно татарами учиненно, то как о собраніи пограблених вещей и о удоволствіи, так и о наказаніи плутов не останется. Да в том же писме он, хан, на запорожских козаков жалобу приносит, что они, козаки, от нападения к разорению кримской сторони не унимаются. С которого его ханского писма по переводе точная копия при оном ордере приложена, коим киевской губернской канцеляріи ордером, к нам в Кош присланним, велено из вишеписаних девяти человек козаков сколко пристойно, которие поискуснее, для доказателства к ниму, хану, при писме нашем отправить, а от показанного воровства и от протчіих самоволств запорожских козаков воздерживать и до того отнятя не допускать. А каково от него, хана, о бившем сраженіи между козаками и татарами писмо в полученіи имеем, и что по оному от нас учиненно, с того со всего прислать при доношении в киевскую губернскую канцелярию точние копіи при репорте прислать.
И на оной киевской губернской канцеляріи ордер в покорности нашей репортуем, что вишеописаних козаков, на коих татаре в урочищи Мяртвоводе нападали и оттоль их согнали и оставленую ими тамо соль, хлебной запас и протчое позабирали, к хану кримскому для доказателства посилать опасно, ибо и посланого от нас козака, прозиваемого Цефира, к хану кримскому с писмами с киевской губернской канцеляріи писанними, и понине нет, коего надеждно татарами зарезано. А к тому ж еще и оние козаки в далеких от Сечи разстояниях на добичи рибной находятся. Что же хан пишет, что якоби он Мяртвих Вод урочища не знает напрасно, но толко чим би можно сторони своей винной покрить. А что б от воровства и грабителства запорожских козаков воздерживанно, и тое воровство конечно прикращаемо бить могло, к полковникам Войска Запорожского строгие прикази посланни. А каково нами от хана кримского о бившем сраженіи между козаками и татарами писмо полученно, и что от нас к нему, хану, писанно, с оного при сем точние копіи посилаются, более же о сражениях от него, хана, никаких писем в полученіи не імеется, и что кем з запорожских козаков в битность их в Кримской области розведано, о том всем без отрепортования не оставленно, но разве где по почте удержанно, о чем в киевскую губернскую канцелярию в покорности нашей репортуем.
Войска Запорожского Низового кошовій атаман Павел Іванов с товариством.
1753 года априля 27 дня
с Коша.

ДІМ, КП-38628, /Арх-640/4.


1.5.  1762, серпня 22. Кіш.— Ордер кошового отамана Війська Запорозького Низового Петра Калнишевського київському генерал-губернаторові І.Ф.Глєбову стосовно пересування польських військ

По секрету
Его высокопревосходительству господину генерал аншефу и кавалеру, и киевскому генерал-губернатору Івану Федоровичу Глебову рапорт

Сего августа 22 дня получили ми в Коше от приятеля Полской области местечка Торговыци коменданта Якова Квяткевыча писмо, которим он обявляет о движении полских войск при воеводе киевском графе Потоцком к граничному от турецкой области к полскому местечку Палеевому озеру и о протчих заграничних происхождениях, и яко оное по нинешним заграничним обстоятельствам к важности касается. Для того с оного к усмотрению Вашему высокопревосходительству копию при сем прилагаем. Что ж принадлежит до обережения здешних границ, то от Коша строжайшая предосторожность наблюдается.
Атаман кошовій Петр Калнишевский
с войсковою старшиною і товариством.
августа 22 дня
1762 году.
№ 3545.

ДІМ, КП-123700, /Арх-3964/7.


1.6 1768, грудня 5. Кіш.— Лист кошового отамана Війська Запорозького Низового Петра Калнишевського кременчуцькому обер-комендантові про заборону пропускати запорозьких козаків через форпости в Україну
по секрету
Высокородный і высокопочтенный господин бригадир і кременчуцкий обер комендант Василь Алексеевич, государ наш

Что Войска Запорожского Низового козаков холостих и женатых безписмних от Коша из канцеляриі войсковой и ис паланок от полковника здешнего войска выдов, равно и тех козаков, кои явытся могли с пашпортами прежде не в октябре месяце сего году даннии, кроме такових кои были здесь с Малой Росии и других мест на заработках и по купечеству и имеют у себя из здешней войсковой канцелярии сведителства писменние о проезде их свободном в Малую Росию чрез фарпосты туда в Малую Росию ни щим не пропущать А з ние полученно в Коше известие, что запоржские козаки некоторие со всем своим имуществы, а инние сами собою без имуществ с пашпортам из Малой Росии тамошними людм взятими вместо малоросийских людей проездят чрез фарпосты в Малую Росию. А також понинешним заграничним немаловажним обстоятельствам Войска Запорожского козакам надлежит всем в собрании и во всякой готовносты безотлучно быть. Того ради, ваше высокородие, благоволете кому надлежит приказат никого отсель запорожских козаков и протчих здешних подчинених с пашпортам здешними, таковими кои данны прежде не в октябре месяце, равно и малоросийских людей, [...шаемих] в Сечи и возвращающихся с пашпортами малоросийскими. Ежели не иметымуть из Коша ис канцелярии войсковой запорожской на оних пашпартах помети, чрез фарпосты видения вашего высокородия приказать не пропускать. И о сем кому надлежит строжайше притвердить. В протчем с всегдашним нашым почтением пребудем.
Вашего высокородия государя нашего доброжелательние слуги атаман кошовий Петр Калнишевский с войсковою старшиною и товариством.
5 декабря
1768 году.
№209.

Помітка: Получено декабря 11 дня 1768 году

ДИМ, КП-123699, /Арх-3964/6.


1.7. 1771, листопада 17. Кіш — Атестат Війська Запорозького Низового товаришеві Корсунського куреня Павлу Руденку

Атестат

Из Войска Запоржского Нызового. Оного Войска, куреня Корсунского товарышу, в городе Полтаве жительствующему Павлу Руденку дан в том, что он Руденко, поданным от себе сего году ноября в 30 день доношением представил: дед де его, Руденка, помершiй Яков Рудий, перед сым за восемдесят лет был житель малороссийского города Чигирина, где в малороссыском шляхетстве жiя и служа, достаточную свою от грунтов оседлость имел. Егда же тая Украина во владение польское вошла, то в тое время тот его дед Рудий, будучи неженат и нежелающий в польском подданстве быть и службы несть, со взятими з собой двома его от сестры родной племяниками Иваном и Костантином вышел в Войско Запорожское, где в пашковском курене записавшись достаточное время служил. А напоследок он, Яков Рудий, сам только вышедши, в малороссийском городе Полтаве женылся. Их же обоих племяников своих Ивана и Костантина  оставил на службе в Войске Запорожском, коего они по выбору переменно во время бывшей в 736 году с турками войны и посля оной были и кошевыми отаманами. А их дядя, его ж Павла Руденка дед, Яков Рудый по женитьбе в Полтаве мещанского стану грунта искупя, в звании мещанском жил. По умертвии ж его деда и отца Павлового тое владенiе, как-то: двора и прочего ему, Павлу Руденку з братами его досталось, по коим тепер он в Полтаве в звании мещанском и считается. А до женытбы своей и он Павел Руденко, предкам и дядям своим, бывшим кошевым Ивану и Костантину Пашковским, подрожая, в Войски Запорожском через тринадцать лет Корсунского куреня товарищем безпорочно служил, и что он Руденко по тем собственно своим и предков своих службах и от древности природы шляхетской для того просил выдачы ему на то из Войска Запорожского Низового атестата. А как по справкы с стариками и по знанiю нашему заподлинно есть, что предписанний его Павла Руденко дед Яков Рудый и его Рудого племенныки, Павловы же дяди Иван и Костантин здесь в Войске Запорожском  через немалое время служили, Иван же и Костантин, по долголетном и славном оной продолжении на службе здесь представились. К тому ж и сам он, Павел Руденко, Войска Запорожского при курене Корсунском между товарыщами оставшись, что надлежащие его званию службы верно и честно через тринадцать год несли, и сыми своими и предков его службами высочайшую ея императорского величества милость заслуживает. Так о неоставленiи его, Павла Руденка, оною и в засвидетельствованiе всего вышеписанного, сей атестат дан ему, Павлу Руденку, из Войска Запорожского Низового при подписе нашем и войсковой печати, 1771 году ноябра 17 дня.
Ея императорскаго величества войска Запорожского Нызового атаман кошовый Петр Калнишевскiй, войсковая старшина i товариство.
М.П.

ДIМ, КП-164053, /Арх-АФД-46/.


1.8. 1771, грудня 13. Кiш. — Атестат Вiйська Запорозького Низового полковому старшинi Василю Степановичу Чернявському на звiльнення вiд служби в зв’язку з його шлюбом

Атестат

Из Войска Запорожского Низового. Дан оного войска полковому старшине Василью Степанову сыну Чернявскому в том, что он старшина Чернявскiй зашел в Войско Запорожское возраста своего в весьма в малолетних летах, от которых в оном Войске при Пашковском курене даже до совершенства свое бытiе продолжал. Егда же того и знание писменной славе — новороссiйской достиг, то по приводе его на верность службы высочайшему ея императорскаго величества всероссiйскому престолу, взять Войска Запорожскаго Низоваго в войсковую канцелярию и до писменных дел употреблен. А по достиженеи зрелого их звания к войсковому Кодацкому перевозу для сведенiя при оном письменных дел определен, коих в исправленiи чрез весь 761 год и находился порядочно, в окончаниях оного и нине в войсковую канцелярiю к письменным делам употреблен, которые что рачительно справлял, то по разсмотренiю и на другой уже войсковой перевоз, от Крыма пограничный, у Никитино тоже к письменным делам в 763 году определен, которого даже по окончаніе и находился, будучи оттуда по повеленію нашему неоднократно посілаемій в Едичкульскую орду к Серашер султану под приличними претекстами для сведения точности примеченных біло тогда сумнительностей, где возможное исправив доносил нам. От нас же по учиненіи осторожности, был по таким же пограничнім делам и в киевскую губернскую канцелярию к главнокомандующему генералитету дважды посылан. А в 765-м году полковым сего войска старшиною писарем по общему здешнему выбору произведен и определен, как совершенно заграничныя поведения ведающий, в пограничную Перевезкую паланку на правление, где через весь тот 765 год будучи, отправлялся оттоль по повелению нашему в пограничный город Очаков к требунчушному паше под претекстом единственно ж ради справедывания тамошних обращений, коих по сведении доставляемые от него рапорты, по оным же и осторожность принимана и наблюдение российских границ чинено в государственную пользу. В 766-м году тоже задруге в Едичкульскую орду посылан и до полгода в партии ко искоренению в Орде ходившей был. А в 767 году на войсковом нашем солонском мосту у исправления на войсковую надобность расходов и приходов чрез весь тот год по определению от нас то и честно и порядочно находился, что мы [...] тем довольны принуждены нашли б его Чернявского, яко исправно ревнительного к службе употребить в самом том времени, коего первоначально еще примечено было от Отоманской Порты с Россиею размире, в посылку тож в Едичкульскую Орду для сведения точности оного, что приметив, доносил нам. Мы ж [...] делании твердой осторожности, кому приличествовало взносили. В 769-м году при [...] и войске в походе при Бугу чрез все лето был, и начальником под предводительством других в партии под Дубасари, Очаков и Аджибей ходил и на сражении под Очаковым между Джемерлеею и Янчакраном в 13 день августа будучи знатно себе оказал и оборонил приличествующие воину делам по свидетельству и точному сознанью главно бывших тамо предводителей наших. А в 770-м году тож при мне и войске в самых неприятельских границах в походе чрез все места находясь и понад рекою Днестром, к его устью, и понад Черным морем проходя, пленя и поражая предстоявшаго ввиду нашем ниприятеля, с оным под приморскою Аджибейскою крепостью в июле, пред Очаковым же в июне и сентября 10 на сражениях же и баталиях был и действовал против неприятеля с отважным мужеством и храбростию, нещадя при том и самой жизни своея. В сем же 771 году и ко всевысочайшему ея императорскаго величества Двору, для получения обыкновенного на Войско Запорожское жалованья, ходил и с ожиданным успехом ныне возвратился. И что он старшина полковой Чернявский желание имеет оженившись в Малороссии, там где сыщет место, жительствовать. Для того от продолжения таковых в Войске Запорожском служеб уволения и из выпуском сключения с оного и на предписанные к испрошению от высоких властей с высочайшей ея императорскаго величества милости пожалования достойным нашим выслужа чином, там где возжелает жительствовать, дати ему из Войска Запорожского атестата просил. Мы оной снисходя, с куреня и из Войска его Чернявского исключая и имя, и его чрез всю здесь при Войске прожилость продолженными ея императорскому величеству службами достойными от высокой власти воздаяния быв довольными всегда, повелели в засвидетельствование всего того сей ему Чернявскому из Войска Запорожского Низового при подписи нашем и войсковой печати выдать. И выдан чрез который высоких властей нижайше под судствующим же дружественно приятнейше просим его, Чернявского, за те им чрез многие года здесь при Войске понесшие ревностно и честно ея императорскому величеству службы, достойным каким он [...] в Малороссии чином с высочайшей ея императорского величества милости, по примеру как и до сего выходящие отсюду тем не лишаемы были, пожаловать не оставить благополучное место
Запорожской кошевой, 1771 году, декабря 13 день.
Подлинной подписали: я императорскаго величества Войска Запорожского Низового атаман кошевой Петр Калнышевский, войсковая старшина и товариство.
У сего атестата оного Войска печать.
Сведетельствовал секретарь Иван Бриданов.

ДІМ, КП-38627, /Арх-639 /4.


1.9. 1772, квітня 2. Кіш.— Рапорт кошового отамана Війська Запорозького Низового Петра Калнишевського командуючому Другої армії, генерал-аншефу В.М.Долгорукову з проханням припинити загарбання земель Війська Запорозького з боку поселенців Катерининської провінції

Сыятельнейшому князю его высокопревосходительству главнокомандующему второю армиею господину генерал аншефу и разных орденов кавалеру Василью Михайловичу Долгорукому репорт

Вашего сыятелства ордер по наносам пыкынерных Вашему сыятелству началныков в причиняемих якоби от полковныка Гараджы і протчыми Войска Запорожского козакамы Екатерининской провынцие поселянам обыдах мы получили. И что тое от оного полковныка Гараджы и команды его козакамы настоящим Екатерининской провинцие поселянам, то есть внутрь Украинской лыние происходило, мы не уповаем. Однак прыслать ему справедливый ответ велено, и что о том последует, вашему сыятелству донесть не пропустим. Елико ж касается і до поселян Екатерининской провинціе, которые оставя свои собственные за Украенскою линиею земле и поселеныя, началы самоправно сами собою в земле Войска Запорожского влазыть и, разселиваясь на оных жытелямы, знатнейшие войсковые места на свое хутора, слободкы и села занымать, и тем кроме утеснения здешных подчиненых всякие войсковие угодия пустоша, которые едынственно Войску Запорожскому высокомонаршимы грамотамы и королей полскых прывилегиями и другими зделками утвержденны. То вашего сыятелства покорнейши просим, даби Екатерининской провынціе и протчие поселяне в те Войска Запорожского земле не влазили, и как здешнему Войску обиди, так и подчиненым сего Войска утесненыя и опустошенія угодиям не чынили, кому надлежит предложить и нас резолюцыею снабдить не оставить.
Атаман кошовій Петр Калнишевскій, войсковая
старшина і товариство.
1772, апреля 2 дня.
№ 136.

ДІМ, КП-123698, /Арх-3964/5.


Категория: Бароны | Добавил: baron (26.12.2008)
Просмотров: 1813 | Рейтинг: 5.0/1 |